Бібліотечні уроки
«Скорботна свічка пам’яті святої»

То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала.
Закрили Україні очі
І душу міцно зав’язали.

А. Листопад


Голодомор на Україні


Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона знала багато важких часів – стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричиняли різні кризові явища, серед яких були  «винищення, голод, і меч». Протягом століть український народ, оселившись на родючих землях, на берегах повноводних рік, поруч з великими торговельними шляхами, приголомшував світ своїми злиднями і неволею.

Та найтрагічніші події чекали на Україну в ХХ столітті. Україна вперше пережила штучний голод – масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Облудні ідеї кремлівських вождів щодо побудови «світлого майбутнього», теорія загострення класової боротьби призвели до найбільшої катастрофи на українській землі. Ламаючи опір приватних господарств примусовій колективізації, влада застосувала масове знищення українського селянства.

Голод 1932-1933 років став апогеєм розправи над непокірними. Болісно і важко констатувати, що ця війна сталінського режиму проти українського народу забрала за різними даними від 7,5 млн. до 10 млн. людей... Вона супроводжувалася репресіями, фізичними та моральними знущаннями над українцями. За роки колективізації з України було примусово вивезено понад 350 тисяч осіб, велику кількість було розстріляно, багато загинуло у чекістських катівнях.

Спочатку це був голод, обумовлений непомірним планом хлібозаготівель. Потім, владою було прийнято постанову «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», згідно якої, у так званих боржників забирали не тільки зерно, м’ясо, сало, картоплю, а й все інше, що можна було їсти: буряки, горох, цибулю, сухофрукти, гарбузи тощо. Та все рівно, встановлений непосильний план не було виконано.

У серпні 1932 року був ухвалений закон, названий в народі законом «про три колоски», який передбачав смертну кару чи 10 років ув’знення за крадіжку «соціалістичної власності». Цей документ дозволяв розстрілювати дітей, що досягли 12 річного віку!.. У листопаді ухвалили закон, згідно з яким колгосп не міг видавати селянам зерно, поки не був виконаний план здачі хліба державі. Все продовольство з України та Кубані було вивезено. Для мільйонів людей залишився лише один шлях порятунку від голоду – йти з рідних місць у пошуках харчів. Щоб селяни не могли перебратися до міста чи купити їжу в міських магазинах, у грудні 1932 року було запроваджено паспорти лише для жителів міста. Так Україна перетворилася на великий концтабір, а незабаром – на морг під відкритим небом. Люди конали в жахливих муках, а в той же час, за кордон за ці два роки було продано чотири мільйони тонн зерна, велику кількість масла, м’яса та інших харчових продуктів!..

Свідків цих страшних подій в живих залишилося дуже мало. Однак, багато тих, котрі залишили свої сумні спогади чи то на папері, чи то у словесних переказах своїм дітям та внукам.

Ось уривок з однієї розповіді: «Прийшов найжахливіший 1933 рік. Вже з березня, щоранку попід хатами йшов десятник, питав, чи є мертві. Трупи складали на підводи і вивозили десятками на кладовище до масових могил... Смертність досягла найвищого пункту, коли у середині квітня видали по 1 кг гречки. Люди їли її не помеленою, а багато їло її одразу, сирою. Від цієї не обідраної гречки, протягом наступного тижня вмирало до 300 людей денно...», – свідчить В. Нестор.

І такі або подібні випадки були майже в усіх селах Великої України. Настав час об’єктивного висвітлення трагедії, вшанування та увічнення пам’яті її жертв. Відтворенню історичної правди сприяють нові матеріали, що з’явились за останні роки і висвітлюють причини та наслідки голодомору.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932-33 рр. в Україні». Документ визнає Голодомор актом геноциду українського народу і передбачає адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору.

Пріоритетним напрямом державної політики і наукових досліджень в Україні сьогодні є відновлення історичної справедливості, правди про події ХХ сторіччя, утвердження демократичних принципів і запобігання проявам насильства, розкриття механізмів зловмисного знищення українських селян голодом у 1932-33 рр., вшанування невинних жертв геноциду з метою уникнення подібних злочинів проти людства.

Упродовж останніх років завдяки зусиллям учених, архівістів, громадських діячів, учителів, краєзнавців було зібрано понад 40 тисяч усних свідчень про Голодомор, опубліковано розсекречені таємні документи того періоду, створено Інтернет-сайти, організовано національні та міжнародні виставки, проводяться численні заходи в учбових закладах та бібліотеках України. Крім того, розроблено Концепцію загальнодержавної програми на 2008-2012 рр. «Дослідження Голодомору – геноциду 1932-1933рр. в Україні та увічнення пам’яті його жертв».

Визнаючи українських селян жертвами геноциду 1932-33 років, ми не лише увічнюємо пам'ять про загиблих, а прагнемо постати справді державотворчою нацією, цивілізованою і гуманною, шанобливою і культурною, здатною до прозріння і спокути. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив своєї Пам’яті. Адже невмируща в людському серці історична пам’ять є запорукою повернення нашому народу почуття сили й гідності, пронесених через масові смерті, біль і страждання, що йому довелося пережити.

Підготувала :
Свистун Світлана Миколаївна
 Інформаційні джерела

 1. Про голодомор 1932-1933 рр. в Україні: Закон України, 28 листопада 2006 р., № 376 – V // Голос України. – 2006. – 1 груд. – С. 6.

2. Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору: Указ Президента України, 24 листопада 2007 р., №1144 // Урядовий кур’єр. – 2007.– 28 листоп. – С. 2.

3. Голод 1932-1933 рр. на Україні : очима істориків, мовою документів / упоряд. Р.Пиріг. – К. : Політвидав України, 1990. – 605с.

4. Кульчицький, С. Голодомор – 1933 р. Сталінський задум та його виконання / С.Кульчицький // Історія України. – 2007. – № 47. – С. 1-4.
«Скорботна свічка пам’яті святої»

То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала.
Закрили Україні очі
І душу міцно зав’язали.

А. Листопад


Голодомор на Україні


Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона знала багато важких часів – стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричиняли різні кризові явища, серед яких були

Та найтрагічніші події чекали на Україну в ХХ столітті. Україна вперше пережила штучний голод – масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Облудні ідеї кремлівських вождів щодо побудови «світлого майбутнього», теорія загострення класової боротьби призвели до найбільшої катастрофи на українській землі. Ламаючи опір приватних господарств примусовій колективізації, влада застосувала масове знищення українського селянства.

Голод 1932-1933 років став апогеєм розправи над непокірними. Болісно і важко констатувати, що ця війна сталінського режиму проти українського народу забрала за різними даними від 7,5 млн. до 10 млн. людей... Вона супроводжувалася репресіями, фізичними та моральними знущаннями над українцями. За роки колективізації з України було примусово вивезено понад 350 тисяч осіб, велику кількість було розстріляно, багато загинуло у чекістських катівнях.

Спочатку це був голод, обумовлений непомірним планом хлібозаготівель. Потім, владою було прийнято постанову «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», згідно якої, у так званих боржників забирали не тільки зерно, м’ясо, сало, картоплю, а й все

У серпні 1932 року був ухвалений закон, названий в народі законом «про три колоски», який передбачав смертну кару чи 10 років ув’знення за крадіжку «соціалістичної власності». Цей документ дозволяв розстрілювати дітей, що досягли 12 річного віку!.. У листопаді ухвалили закон, згідно з яким колгосп не міг видавати селянам зерно, поки не був виконаний план здачі хліба державі. Все продовольство з України та Кубані було вивезено. Для мільйонів людей залишився лише один шлях порятунку від голоду – йти з рідних місць у пошуках харчів. Щоб селяни не могли перебратися до міста чи купити їжу в міських магазинах, у грудні 1932 року було запроваджено паспорти лише для жителів міста. Так Україна перетворилася на великий концтабір, а незабаром – на морг під відкритим небом. Люди конали в жахливих муках, а в той же час, за кордон за ці два роки було продано чотири мільйони тонн зерна, велику кількість масла, м’яса та інших харчових продуктів!..

Свідків цих страшних подій в живих залишилося дуже мало. Однак, багато тих, котрі залишили свої сумні спогади чи то на папері, чи то у словесних переказах своїм дітям та внукам.

Ось уривок з однієї розповіді: «Прийшов найжахливіший 1933 рік. Вже з березня, щоранку попід хатами йшов десятник, питав, чи є мертві. Трупи складали на підводи і вивозили дес

І такі або подібні випадки були майже в усіх селах Великої України. Настав час об’єктивного висвітлення трагедії, вшанування та увічнення пам’яті її жертв. Відтворенню історичної правди сприяють нові матеріали, що з’явились за останні роки і висвітлюють причини та наслідки голодомору.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932-33 рр. в Україні». Документ визнає Голодомор актом геноциду українського народу і передбачає адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору.

Пріоритетним напрямом державної політики і наукових досліджень в Україні сьогодні є відновлення історичної справедливості, правди про події ХХ сторіччя, утвердження демократичних принципів і запобігання проявам насильства, розкриття механізмів зловмисного знищення українських селян голодом у 1932-33 рр., вшанування невинних жертв геноциду з метою уникнення подібних злочинів проти людства.

Упродовж останніх років завдяки зусиллям учених, архівістів, громадських діячів, учителів, краєзнавців було зібрано понад 40 тисяч усних свідчень про Голодомор, опубліковано розсекречені таємні документи того періоду, ст

Визнаючи українських селян жертвами геноциду 1932-33 років, ми не лише увічнюємо пам'ять про загиблих, а прагнемо постати справді державотворчою нацією, цивілізованою і гуманною, шанобливою і культурною, здатною до прозріння і спокути. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив своєї Пам’яті. Адже невмируща в людському серці історична пам’ять є запорукою повернення нашому народу почуття сили й гідності, пронесених через масові смерті, біль і страждання, що йому довелося пережити.

Підготувала :
Свистун Світлана Миколаївна
 

 

2. Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору: Указ Президента України, 24 листопада 2007 р., №1144 // Урядовий кур’єр. – 2007.– 28 листоп. – С. 2.

3. Голод 1932-1933 рр. на Україні : очима істориків, мовою документів / упоряд. Р.Пиріг. – К. : Політвидав України, 1990. – 605с.

4. Кульчицький, С. Голодомор – 1933 р. Сталінський задум та його виконання / С.Кульчицький
 

Урок - пам'яті до дня вшанування жертв голодомору


Для учнів Соколовобалківської ЗОШ  І  - ІІІ ступенів було оформлено  книжкову
виставку – факти, події 1932-1933 р. на тему: « скорботна свічка пам'яті святої».
      Для дітей були проведені бесіди на тему: «Блукало лихо по землі».





ДЕНЬ ,ЩО ПЕРЕВЕРНУВ СВІТ 

  Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди
Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я.
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
   

  На квітучій українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруги усе заростає бур'яном.
«Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...
Цей трагічний випадок старалися замовчати перед світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі урядові кола, які почали бити тривогу і ставити запитання Москві. Проте відповіді на них не було ще два з половиною дні. Не знали про катастрофу і люди в Україні, які вийшли в Києві на першотравневу демонстрацію, відпочивали з дітьми на природі, садили картоплю на городах. Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантів внутрішньої служби Володимира Правика та Віктора Кібенка через чотири хвилини після аварії вступили в жорстокий і смертельний поєдинок з розбурханою атомною стихією.
Так, аж на десятий день було вирішено розсекретити аварію на ЧАЕС. Та про масштаби біди ніхто не говорив. Йшлося, як про звичайну аварію, про те, що не треба відчиняти вікон і дверей, не перебувати довго на вулиці. Але в той час з київських аптек вже зник йод (напевне, були відомі й інші засоби захисту, окрім закривати вікна і двері, та про них мало хто знав).Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з'являтися деяка інформація. За даними Міністерства здоров'я України, у більше як 60 тисяч чоловік встановлено вплив негативних наслідків аварії. Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. Страшними і болючими були звістки про те, що народжуються аномальні діти: дівчинка, народжена в серпні 1989 року, без очей, у лютому 1988 року - без лівої ноги.
А скільки їх ще буде? Міністерство охорони здоров'я у квітні 1995 року дало інформацію, що в Україні внаслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак, серцеві недуги. Найчастіше хворіють ліквідатори. їх зареєстровано 233507 чоловік. Прип'ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.
Суворий екзамен тримали всі: пожежники, транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики та інші підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ.
Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук, якому 4-й блок став і могилою, і пам'ятником. За ним незабаром помер на посту його друг, Володимир Миколайович Шашенок.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.
На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками навічно викарбувані імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кібенка, Миколи Титенка, Володимира Тищури.
Хай пам'ять про них буде вічна!
Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь
На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко
Бо Чорнобиль – трава – не полин.
Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.
Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю
Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.

Інформаційні джерела

shkola.ucoz.ua/...do.../2012-04-12-96
school109.edu.kh.ua › ... ›
mirvol.at.ua › Статті ›
forschool.in.ua/?p=492

sokolschool.pl.ua. Все права защищены ©2009